(Текст предоставил: Юрий Зозуля) |
Зозуля Юрий |
читається з рукопису "Чернетки життя" 2007 року (там є збірка "Тягнучись небесного коріння"),
а чується з диску "Вишневі співи й просто слова" 2006 року
Юрій Зозуля а гора спадає з пліч: гора – меншає та легша; врешті, зостається решта, мов спів солов’їв крізь ніч... і теплішає в безсонні перемислене буття; і на ночі підвіконні квітка пам’яті моя... це ж до неї іншу ставлю: юну, ще сьогоднішню; підвіконня все заставлю квітами, що сам рощу... і не вгледів,– та гора витопилась в думок купу; і малу скульптурну групу стриманого почуття... втихомирений за ніч, посвітліша день удвічі; цвіркуни-думки на вічі вслід за льодом топлять піч... а душа, а не в тягар, набуває новий дар; солов’їний спів крізь все, що і дихає, й живе... і на печі ночі розплющені очі; з них радощів світло нікуди не зникло; і на печі ночі – розплющені очі – з них радощів світло – нікуди не зникло... – нікуди не зникло.., – нікуди не зникло.., – нікуди не зникло... (можно услышать http://my.mail.ru/mail/yurizozulia/) 2003